Довідник

Лабелас Енорет

Labelas Enoreth

Бог часу, історії та філософії

Пантеон

Ельфи

Світогляд

Хаотично-добрий

Домени

Аркана, Знання, Життя

Сфера

Час, історія, пам'ять

Символ

Захід сонця

Книги

MTF с. 45, SCAG с. 23

Хоч ельфи й живуть значно довше за більшість інших гуманоїдів, вони майже не виявляють фізичних ознак старіння, доки не постаріють зовсім. До того часу, як волосся ельфа посріблиться, а навколо очей з'являться зморшки, він проживе вже багато століть, і йому, ймовірно, лишатиметься лише кілька десятиліть. За це довголіття та тривалу життєву силу вони дякують і вшановують Лабеласа Енорета.

Лабеласа зображують як літнього ельфа зі срібним волоссям, усе ще живими очима, що колись були яскраво-блакитними, а нині потьмяніли та стали сірими, тонкими зморшками навколо очей і рота, а також правою рукою, злегка ураженою старістю. Втім, ці ознаки смертності роблять бога в очах його послідовників навіть привабливішим і величнішим, ніж у дні його юності.

Ельфи зазвичай не звертають багато уваги на Лабеласа, доки не переживуть Спогад. Як Кореллон і Ганалі, Лабелас вимагає небагато від своїх послідовників. Кілька хвилин щодня, присвячених подяці за його дар довгого життя й доброго здоров'я, та час від часу свіжа квітка в одному з його святилищ — це зазвичай усе, чого він очікує. Коли в ельфа на схилі літ з'являються незвичні недуги і здається, що він занепадає, інші ельфи можуть замислитися, чи не є це розплатою за те, що Лабеласові не віддали належного.

У більшості поселень є лише один або два жерці Лабеласа. Це ельфи, чий розквіт сил уже далеко позаду, проте які ще не почали замикатися в собі. До їхніх обов'язків входить настанова для ельфів, які нещодавно пережили Спогад і тому розпочинають подорож у самозаглиблення в згасаючі дні свого смертного життя. Жерці також очолюють поховальні обряди, адже Лабеласа шанують і за його роль у забезпеченні сприятливих реінкарнацій для ельфів.

Вічний свідок

Святилища й храми Лабеласа Енорета здебільшого створені або прикрашені минущими речами. Візерунки та зображення з кольорового піску, зрізані квіти, нестійкі пірамідки з каменів і картини з тонкого паперу — звичне для них оздоблення. Ці місця шанування зазвичай розташовані у відлюдних, високих місцинах, звідки можна бачити мінливе небо й захід сонця та споглядати їх. Поряд із заходом сонця, зображення хмар є головним мотивом для послідовників Лабеласа, які часто татуюють такі візерунки на тілі або вишивають їх на своїх шатах, щоб підкреслити ефемерну природу матеріального світу.

Лабелас Енорет — охоронець часу, який пильнує його плин і стежить, щоб основу й утік історії не розірвали могутні маніяки чи заблудлі напівбоги. Він також є вічним свідком, що спостерігає за душами ельфів, коли ті кружляють від одного втілення до іншого, де кожне смертне життя уособлює роль актора у п'єсі. Зі своєї космічної висоти Лабелас дивиться на кожне ельфійське життя як на історію, яку належить написати, скеровуючи заблудлі душі до втілень, які він вважає належними для їхнього всебічного розвитку, і так вплітає життя кожної ельфійської душі в гобелен, що охоплює епохи. На знак вдячності за цей дар жерці та ревні шанувальники Лабеласа часто тчуть власні скромні гобелени й приносять їх у святилища на його честь.

Попри вплив Лабеласа в Селдаріні, ельфи можуть настільки зануритися у власні смертні втілення, що забувають про цокання часу й неминучий кінець своїх фізичних тіл. Навіть зовнішній вигляд Лабеласа з його явними ознаками старіння не здатен відмовити деяких ельфів від прив'язаності до своєї юної вроди, довгого життя та мирських скарбів. Проте вся ця наївна поведінка сходить нанівець, коли настає Спогад, і починається внутрішнє самопізнання ельфа, що вирушає в подорож до смерті й нового початку. Жерці Лабеласа зі співчуттям усміхаються, коли ці приголомшені ельфи з'являються біля їхніх храмів, раптом сповнені каяття та дарів для Лабеласа, усе ще вражені видінням свого Спогаду та вагою його значення.

Щоб поглибити Спогад ельфа, жерці Лабеласа використовують особливе дзеркало з полірованого чорного оніксу. Його невеликі копії можна побачити в багатьох святилищах, присвячених усьому Селдаріну, як нагадування вірянам про важливість Спогаду. Жерці радять тим, ким опікуються, зазирнути в дзеркало, аби поглибити транс Спогаду. У чорній безодні дзеркала вони бачать обличчя своїх колишніх «я» та сцени зі своїх минулих життів — проблиск у грандіозний гобелен буття кожної душі, коли Лабелас починає ткати чергове втілення.