Довідник

Чонтія

Chauntea

Богиня землеробства

Пантеон

Фейрун

Світогляд

Нейтрально-добрий

Домени

Життя

Символ

Сніп колосків або квітуча троянда над колоссям

Площина

Елізіум (Еронія)

Поклонники

Селяни, садівники, господарі

Книги

FRHoF с. 104, SCAG с. 21

Чонтія — найбільш шановане божество серед простого люду Фаеруну. Як богиня землеробства, вона користується надзвичайною любов'ю серед селян і сільських громад. Її опіці також підвладні домівка й домашнє вогнище, тому навіть міські жителі моляться їй перед трапезою чи перед народженням дитини. Подейкують, що саме Чонтія благословила світ життям у мить його первозданного створення.

Пишні видовища та демонстрація могутності зовсім не цікавлять Шонтію. Вона віддає перевагу тихим, скромним проявам відданості. Богиня Зерна рідко являється смертним особисто і не посилає небесних вісників. У тих рідкісних випадках, коли вона говорить зі своїми послідовниками, її слова виринають на свіжозораній землі або звучать у шелесті вітру серед стиглого колосся, тихому, немов ледь чутний шепіт.

Деякі шанувальники Шонтії святкують свято родючості кожного Зеленотрав'я, збираючи живі квіти в розкішні букети як підношення богині в обмін на щедрий сезон сходів. Пізніше того ж року люд по всьому Фаеруну висловлює вдячність Шонтії на свято Високого Врожаю, дякуючи їй на заході сонця за щедрі дари минулого року перед настанням зимових холодів.

Учення Шонтії сповнене землеробських мудростей і повчальних притч. Її віра вчить плекати, доглядати та садити скрізь, де це можливо; замість усього зруйнованого обов'язково має бути посаджене щось нове. Храми Шонтії є справжніми скарбницями практичних знань про рільництво та рослинництво. Жерці Шонтії тісно співпрацюють із сільськими громадами, дбаючи про рясні врожаї, і залюбки закочують рукава, щоби поратися в землі власними руками. Вони одягаються скромно, обираючи одяг бежевих та приглушено-зелених відтінків.

Чонтія вкрай рідко обирає собі Обраних, а зустріти когось із них — ще більша дивина. Зазвичай вони одягаються та поводяться так само непомітно, як і будь-який інший її вірянин.

Зерна Плекання

Зерна Плекання — мандрівний орден Шонтії, покликаний полегшувати страждання громад, що зазнали неврожаю чи голоду. Ці віряни вирушають туди, де їхня поміч найбільш потрібна. Багато хто з них володіє магією родючості на кшталт заклинання Ріст рослин, проте причини мору та голоду часто значно глибші, ніж просто неродюча земля. Лихо може спричинити таємниче прокляття, накладене на край, або ж підступні підступи культистів Талони — і в таких випадках мечі чи кмітливість часто виявляються кориснішими за молитви. З цієї причини орден радо приймає до своїх лав людей із будь-якими талантами та здібностями.

Здебільшого орден поповнюється вихідцями із селянських громад. Якщо ж містянин чи інший шукач, незнайомий із сільським життям, забажає вступити до ордену, він спершу мусить провести щонайменше один рік, доглядаючи за посівами в сільській місцевості. Наприкінці року представник Зерен відвідує поселення, аби розпитати місцевих жителів. Якщо люди підтвердять працьовитість та добрий норов претендента, орден Зерен Плекання приймає новобранця з розпростертими обіймами. (Якщо у вашій кампанії використовується система слави, орден може скасувати цю вимогу для персонажів із показником слави 5+ у лавах організації.)

Як і сама Чонтія, орден Зерен Плекання байдужий до помпезності та церемоній. Під час посвяти нового члена група побратимів готує просту домашню вечерю та розділяє її з новобранцем. Наприкінці трапези побратими вручають новому члену дерев'яну брошку із символом Шонтії: квітучою трояндою на тлі снопа зерна. Члени Зерен Плекання носять ці брошки на видноті поверх свого простого одягу.

Кожен, хто обробляє землю, з повагою впізнає Зерна Плекання, а члени ордену можуть розраховувати на безкоштовний прихисток у будь-якому храмі Шонтії стільки, скільки їм знадобиться.

Послідовники Талони, що несуть моровицю, належать до найзапекліших ворогів ордену, так само як і служителі Талоса, що сіють руйнування заради самого руйнування. Зазвичай орден вважає союзниками вірян природних божеств, проте іноді стикається з радикальними друїдами Сільвануса, які прагнуть перетворити окультурені поля назад на дикі первісні хащі.